UA
Він і вона стоять
Лицем до лиця,
Їхні тіла тремтять,
Очі занурились в очі,
Б’ються співзвучно серця,
А душі нестримно шепочуть,
Злуки блаженної прагнучи:
«Кохаю тебе, ти — мій, ти — моя!»
І крила для зліту розправивши
У мить найсвятішу злиття
В потоках осяйної сили,
Що душу охоплює й тіло,
Поринуть вони в небеса,
З’єднавшись у ціле єдине,
Щоб разом до Світла зійти,
Й творити новітні світи! *
© Олександр Ладік. Київ, 2015.
* Присвячено моїй коханій дружині Наталії.
Читайте також: «Віддзеркалення Серцебиття»
Читайте: «Розмова закоханих душ»