UA
Ніщо так очі більш не тішить,
Ніж пишний цвіт стрункої вишні,
Квітучим світлом оповита,
На радість людям тут розквітла.
Немов Владар небесний Вишень
Покров накинув свій розкішний
Й створив прошарки захисні,
Життя вберігши на Землі, —
На вишеньки тендітних вітях
Кулясті скупчення суцвіття,
Як найпрекрасніші планети,
Розквітчані, ширяють небом,
Неначе всесвіт дивовижний
Зібрався в хмарки, білі й ніжні,
Утворені із пелюстків,
Із життєдайних відчуттів! *
© Олександр Ладік. Київ, 25.04.2019
* Присвячено Божим слугам в Природі, які породжують навесні квітучу красу, опікуючись деревами вишні на українських родючих землях.
Читайте також: «Квітучі розкоші весни»
Читайте також: «Гімн митцям Природи»