UA

Осіннє відголосся
Моїм кружляє містом,
Пробуджуючи спогад,
Загублений в дитинстві,

Забуті відчуття
Вдихаю з листям пряним,
В скарбницю недосяжного
Вони стають ключами.

Уже достигла осінь
До синього наливу,
У небі птах з хмаринкою
Летять кудись журливо,

Багато всюди світла
Згори струмує долу,
На вулицях безлюдних
Так вільно і просторо!

Відшурхотіло листя
Пожовкле під ногами,
Застиглі у повітрі
Думки, немов кристали,

І що було безглуздо
Розкидано нарізно,
Мороз з’єднав в крижинки
Доладні, дивовижні.

Вже дихає зима
Як паморозь ранкова,
І може завтра землю
Покриє біла ковдра.

І листопад похмурий
Раптово прояснився,
Немовби світлі руки
Відкинули завісу.

Тепер я усвідомив,
Навіщо я існую,
Й для чого серце в грудях
Ганяє кров живую,

Й дарма я, коли треба,
Не кидався до бою,
І що не був собою,
Доки не став собою!

© Олександр Ладік. Київ. 28.11.2015.
(переспів вірша «Давай поедем в город» (1963) Давида Самойлова).

Читайте також: «Осіння туга»

► ВЕСЬ СПИСОК ◄