UA

АПОКАЛІПСИС ЙОАННА

Завіси з майбутнього впали поволі,
Й побачив пророк суть духовних речей,
Як Всесвіту тчуться живі нитки Долі,
Неначе пов’язку зірвали з очей.
Мов блискавки спалах пробився з-за хмар,
І в променях чистих став видимим образ:
В незнаних Висотах стоїть сяйний Храм,
В якому панує сама Воля Бога,
Таїться в Святая святих там Олтар,
Де Син Людський діє в усій своїй славі,
Охоплений Світлом, мов первісний Жар,
З очами, що вогнищем ясним палають,
Сім Зорь у правиці Він владно тримає.
І Меч з Його вуст, мов двосічнеє жало,
Яким Він всіх світлих від тьми відділяє
І Суду печатки на Книзі зриває.

Побачив пророк, як вершиться цей Суд,
Як Вершники Суду над Світом кружляють,
Списа́ми пронизуючи виднокруг,
І Брами для звершень нових відчиняють;
Сім Ангелів Божих потужно сурмлять
І вміст своїх Чаш раз-у-раз виливають —
Комусь для спасіння, комусь для прокляття!
Син Людський удари у Світ надсилає
Мечем Правосуддя, що скрізь проникає,
І рух спричиняючи вічних Законів
До самого серця створінь він сягає
Палаючим променем Божої Волі.
В руках Він розгорнуту Книгу тримає,
Де вписано все, що створіння вчиняли:
Воління, думки, слова і всі справи,
І Він сторінки доленосні гортає
У Книзі Життя, щоб судити по Правді,
Там кожен за вчинене вирок свій має.
Побачив пророк, як Ангел згортав
Небесну Тканину, всю вкриту зірками,
В сувій, а за цим Речовинність зібрав
В Пра-Сі́м’я, і духи тоді воскресали
Й своїх оболонок щільних позбувались,
В цю мить ніби кожен на шальки ставав
Живих Терезів, що створінь усіх зважують,
Й імення негідних Суддя витирав
Із Книги Буття остаточно й назавжди…
Небесна Пра-Мати, що вдягнута в сонце,
Народжує в муках предвічного Сина,
Який полонить Люцифера–Дракона
Й до часу лишить його впливу та сили…

Пророка небесний вогонь обпікав,
Розжарена кров пульсувала у скронях,
І він долілиць перед Господом впав
Й спромігся видіння побачити знову,
Як Небо й Земля, що були, проминули,
Нові Земля й Небо постали натомість,
І голос з Вершини Світів всі почули:
«Я — Альфа й Омега, Початок й Кінець,
Я — Перший й Останній, Я — Цар над царями!
Лиш дух переможний набуде Вінець
Життя, якому не буде вже краю!
Напитись даю всім створінням задаром
Живої Води з Джерела світосяйного,
Що з Чаші струмує Священного Ґрааля,
Хто спраглий, хай п’є з неї, скільки бажає!»

© Олександр Ладік. Київ. 26.08.2016

Читайте також: «Пізнання Святого Ґрааля»

Читайте: «Шлях людини в Світлі Істини»

На жаль, багато зі сказанного Сином Божим так і не змогли правильно зрозуміти ні апостоли, ні богослови старих і нових часів, тому найважливіші одкровення для майбутнього були хибно тлумачено, зокрема слова в Євангелії від Іоанна, що їх пов’язали зі сходженням згори на апостолів Духа Святого. Ісус знав, що його життя передчасно закінчиться насильницькою смертю, і він не встигне завершити свою задачу, тому він почав говорити про майбутнє словами: "…коли прийде Син Людський" , який стане для людей животворним "Утішителем", як "Дух Істини" (Ін.14:16–17).

Тобто Ісус сповістив, що після нього має прийти Імануїл, Божий Посланець як втілений «Дух Істини» (Ін.15:26), який здійснить те, про що провіщав Ісус, щоб завершити його Місію Спасіння, який принесе Слово Істини для людства, щоб воно змогло знайти шлях до Світла у вирішальний час остаточного Суду. І це здійснилося…

* Ім’я Імануїл (Еммануїл, Імануель, Imánuel, עִמָּנוּאֵל) в перекладі з давньоюдейської означає «З нами Бог» (Або іншими словами: «Бог постав посеред нас»). Власне сам смисл його імені вказує, що він є одвічним Посередником людства з Богом. і саме тому зветься Сином Людським, будучи проявленням, уособленням Божої Волі — Святим Духом.

Імануїл є животворчею Волею Бога, Святим Духом, що породив Творіння, про якого є згадування у пророка Ісаї (7:14). Про нього як про Сина Людського є свідчення у пророка Даніїла (7:13-14; 8:17), Єзекиїла (1:26), а найбільше – в Апокаліпсисі (Одкровенні Іоанна) в першому розділі, де він названий як той, що сидить на Престолі: «…посеред семи свічників подібного до Сина Людського», і далі звучить: «Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!».
Ісус Христос, Син Божий, є уособленням Божої Любові, що панує в передвічній Божественній Царині…
Імануїл і Ісус єдині в Богові-Отці (як іпостасі Святої Трійці), і є лише Його особистісними проявами. Імануїл, Дух Святий — прояв Божественної Волі, а Ісус — прояв Божественної Любові.

Важливе зауваження: ототожнення Імануїла з Ісусом, яке, посилаючись на пророцтво Ісаї, зробив євангеліст Матвій (Мт.1:23), було ним зроблено помилково й лише за власною ініціативою, адже всі інші автори Євангелій такого висновку не давали, бо ж і сам Ісус ніколи не казав такого про себе, будучи єдинородним Сином Божим.
Цілком вичерпне й зрозуміле пояснення про Ісуса та Імануїла можна знайти в творі Абд-ру-шина «У Світлі Істини. Послання Ґрааля».

► ВЕСЬ СПИСОК ◄