UA
Звуки завмерли, музика стихла,
Подихи флейти заснули непевно,
Щось невимовне явилось і зникло,
Й туга в душі залишилася щемна,
Наче відлуння сумне журавлине
Лине в безодню безмежжя — у небо,
Десь там приховано Суть невловиму
Посеред тиші в кристальних джерелах,
Там, де спалахують зорі досвітні,
Десь з глибини, в безголоссі суцільнім. —
Ллється всякчас там у темряві Світло,
Люди ж його осягнути безсилі…
© Олександр Ладік. Київ. 13.09.2017
Читайте також: «Віддзеркалення Серцебиття»
Читайте також: «Коли душа говорить»
Читайте: «Замолкла музыка»
ВЕСЬ СПИСОК ◄
