UA

Ось і літо минуло,
Пронеслось, відпалало,
Знову коло замкнулось,
Проте цього замало.

Надаремно ні зло,
Ні добро не пропало,
У життя полотно
Я вплітав все помалу.

Доля наче крилом,
Берегла й рятувала,
І щастило в усьому,
Проте цього замало.

Все, що збутись могло,
Ніби лист п'ятипалий,
Мені в руки лягло,
Проте цього замало.

Листя не обпекло
І гілля не зламало…
День промитий, як скло,
Але цього замало…

Автор: Арсеній Тарковський. (1967) 
(Вільний переклад: © Олександр Ладік. Київ. 3.09.2018)

Читайте: «Осіння туга»

► ВЕСЬ СПИСОК ◄