UA

© Олександр Ладік

УРАЙ-РАЙ, ЩО ОЧИЩУЄ НЕБО ВІД ХМАР! * 

— Урай-Раю, небесний Владарю,
О спрямуй дух мій прямо до Раю,
Темні хмари усі розжени
Й путь для Світла і Дії звільни! – –

Мов птах молодий, легкокрилий
З’явився вгорі Вершник білий —
Урай-Рай, небесний Владар,
Хто очищує Небо від хмар
І простір для руху згори вивільняє,
Усяку пітьму на дорозі вражає.
Всім душам до Вирію шлях відкриває.
Почуй наші заклики, світлий Ураю,
О, визволи нас із страждання та болю
І виведи врешті з в’язниці на волю,
Врятуй із тенет безпросвітної скрути,
Вкажи, як у битвах звитягу набути,
Від хиб і завад цілковито звільни
Й живильною вірою серце зміцни,
Нехай же лунає як заклик до бою
Багатоголосне «Ура!» на просторі!

Крізь звільнений простір з небес неосяжних,
Як промінь сліпучий, мчить Вершник звитяжний,
Створінням усім він торує шляхи,
Збавляючи їх від бруду й пітьми.
Очищене поле для сівби готове
І кличе іти в далечінь лазурову,
Щоб сіяти в світ найщиріші бажання,
Що стануть невдовзі плодами пізнання,
Лише найчистішим відкриється Рай —
Свободи й можливостей справжній розмай,
Де в струмах Життя вища твориться суть, —
Урай туди списом нам вказує путь!
Хто духом не спить, тим усе до снаги,
Порвіть остаточно свої ланцюги,
Й здобудьте для себе омріяну Волю,
Рушайте вперед і творіть власну долю! —

Неначе замріяна чиста дитина
Жадає душа щиросердно й нестримно
Дістатись вершин, де безхмарно і вільно,
В небесну блакить, на струменях Сили
Злетіти, розправивши внутрішні крила,
До Світла, що з Витоку ллється невпинно,
Якого потрібно усім осягти,
Й навести туди світосяйні мости,
Що наче веселка ведуть до мети, —
Із Райдуги кожен бере кольори,
Щоб з радістю вгору шукати шляхи,
Де сяє, мов тисячі сонць з висоти,
Як Серце всесвітнє — священний Ґрааль,
Божественний Замок, де Чаша кристальна,
В якої вирує Життя Кров осяйна,
Що Всесвіт одвіку собою тримає…

Пізнай же, людино, Божественний Дар,
Відчуй з ним зв'язок попри відстань і хмари,
І духом побач угорі Божий Храм,
Де в ясному сяйві палає Кристал,
У променях Світла іскриться Олтар,
Мов Чаша жива і як Чистая Брама
Там діє Син Людський — Господь Парсифаль,
І з Божої Волі він Ґрааля є Цар,
Що є уособленням Божого Жару,
З якого створіння черпають Життя
Від Імануїла^* й Ісуса Христа, —
Син Божий, що за́вжди є з нами!

© Олександр Ладік. Київ. 8.04.2016

* ПОЯСНЕННЯ

Про Пасху–Воскресіння–Великдень та дію Урайа,
(сутність якого підсвідомо виникає в людей, коли вони згадують про Рай).

Із давнини народи різних країн відзначали прихід земного Нового року з дня Весняного Рівнодення, коли довкруги пробуджувалося життя. Сонце, що зростає в силі, спонукає поступ Природи, від якого залежала доля людей. Починається сівба на полях, сіється те, що згодом має принести щедрі врожаї. Від Весняного Рівнодення тривалість світового дня в північній півкулі збільшується, і в сукупності багатьох процесів формується визначальна світла віха для земного коловороту — настає велике свято — Великдень (великий день), час весняного пробудження і творення. Зокрема це означає, що день щодалі більше переважатиме ніч, а світло витіснятиме пітьму, несучи Природі й усім створінням життєву енергію для подальших рушійних звершень.
Відповідно також до фази повного місяця це відбувається саме на початку квітня, коли більшість людей відзначає цю Великодневу подію, і в пам’ять про великі Божі звершення серед юдейського народу згадується "Пасха", яка також означає духовне Воскресіння, Відродження, що пробуджує людей та всю Природу.

Щоби чисте Світло пробилося до Землі, його променям шлях мусить бути очищеним. Великдень — день проявлення животворчого Світла в променях сонця, що приносить у наш світ цвітіння й творчий жар весни. Юдейська Пасха (і пов’язане з нею розп’яття Ісуса Христа, якого в той доленосний час прирекли на смерть люди, котрим він приніс Істину від Божого Світла) безпосередньо виходять з прадавнього свята перетворення сил Природи в рушійному поступі Божої Волі. Тому зовсім не випадково існує прадавня традиція, розповсюджена серед християн, які згадують священну Таємну Вечерю Ісуса з апостолами, останню його земну трапезу, — святкувати Чистий Четвер як особливий день духовного Очищення!

7 квітня християни святкують Благовіщення^[1], що передує Великодню, яке відзначали давні слов’янські народи ще до народження Ісуса. Ці дні пронизані дією очищувальної сили Божого служителя — Урай-Рая, знання про якого (як і більш таємне знання про дію найвищих Архангелів) загубилося людьми в поверхневих і викривлених домислах, перетворившись у наш час на незрозумілі перекази та міфи.

З Божої Волі на новому етапі поступу, коли мусить піти все старе й віджиле, зайве та нікчемне, коли має постати Новий світ, все загублене може повернутися, щоб люди мали змогу набути рушійне для перетворення життя знання.

Благовіщення передує Воскресінню — і саме в такі дні Урай-Рай в променях Божого Архангела** наближується до нас. І так було з найдавніших часів! Саме тому Благовіщеня Архангела Гавриїла для Марії як підготовка для приходу від Божого Світла Ісуса Христа мало відбутися в цей особливий день!
Урай-Рай очищує Небо як певний простір, звільняючи шлях для дії й тво́рення!

Також саме завдяки діяльності Урайа світлі Божі слуги можуть очищувати атмосферу та повітря навколо Землі від усілякого бруду: пилу, диму смогу. Без чого вона б занурилась в імлу через забруднення! І так само, як земне повітря, Урай очищує і «потойбічне Небо» Тонкої Речовинності від захаращення, що утворюють нечисті думки й зле людське воління.

Урай-Рай є світлим сутнісним Володарем (Асом), хто супроводжує душі в Рай, очищаючи всі шляхи для Світла! І на межі Духовного Царства він служить Тому, хто справді відчиняє розвинутим людським духам осяйні Брами до Раю.
Під час бою воїни, ідучи в атаку й закликаючи перемогу, волали «Ура!», єднаючись з променями-вібраціями згори від Володаря Неба, щоб він проторив шлях до Перемоги.

Урай готує шляхи для справжнього Воскресіння й для дії Світла, щоб воно могло наблизитися й поширитися животворними іскрами, що пробуджують створіння, як це відбувається навесні, коли все пророста, пробуджуючись в променях Сонця, і ніби крізь щільну шкаралупу з яєць прокльовуються душі, що мають зростити крила для зліту, дозріти до розквіту свого єства, готуючись прийняти в час зрілості повноту Сили від Божого Джерела в День Виливу Сили в Творіння на свято «Трійці», що в народі називають «Зеленими святами»!

Пізніше постать Урайа християнські церковні каноники штучно поєднали з воїном-мучеником «Змієборцем» Георгієм, який не має жодного стосунку до двобою зі змієм ані тілесно, ані символічно. Св. Георгій був римським воїном, якого за його самовіддану віру замучили й вбили тодішні вороги християнства, даремно вбачаючи в незрозумілих їм нових релігійних ідеях загрозу римської державності. Але слов’яни-руси завжди називали його Юрій-Змієборець або Юрай! На більшості ікон він зображений на білому коні як світлий вершник, який списом б’ється й вражає темного змія-дракона, що ототожнює зло й пітьму. Насправді це образ Урайа, якому як воїну Світла кожного разу доводиться битися з усіма темними потворами й створіннями, яких розплодило викривлене нице воління людських духів. У супроводі білих вовків, його особливих служителів, які знищують темних потвор, він пробиває крізь щільну тьвань Речовинності сяючим списом шлях для Світла згори донизу, підхоплюючи світле воління духів на висхідних потоках, щоби дати можливість йому прорости й проявитися в дії, збудувавши райдужний Міст для Сходження. Урай-Рай відмикає Брами до Неба тим, хто духовно дозрів, він торує й очищує від всього темного дороги для людських духів на всіх їх стезях аж до сяючого духовного Царства — Раю!  З давніх-давен люди знали, про Рай як про Небесну Оселю, шлях до якої готував Урай. Люди знали про сяюче Духовне Царство, у якому може існувати лише все довершене, світле й чисте, це місце незатьмареного ясного Чистого Неба. Світлий Рай в давнину люди також називали Ирій (Вирій) як променисте Царство Світла.

Якщо людина потребує вивільнення від перешкод, хоче позбутися завад, вона закликає Урайя про допомогу, і його служителі тоді готують чисте поле для дії людини, очищуючи її шлях і створюючи необхідну пустку. 
Коли бажання й воління людини є чистими, вони підхоплюються та переносяться в той «простір» чи «ґрунт», де людські бажання і прагнення мають змогу прорости для втілення та принести добрі плоди!
Задумані бажання і плани мають бути тепер зібрані в найголовніше єдине ціле, ясно продумані, сконцентровані й спрямовані для сівби, щоби мати змогу набути втілення, тобто з купи бажань мають бути виділені найважливіші, найчистіші, що мають підсилитися свідомим волінням людського духу! Тоді їх підхоплюють світлі руки сутнісних Божих слуг, прямою задачею яких — сприяти втіленню воління духів, очищуючи для цього шляхи. Щирі бажання й воління поміщаються в середовище чистого живильного ґрунту для проростання й здійснення.
Насправді живі відчуття людини набувають втілення в її діяннях, концентруючись в форми певних думок та знаходять своє відображення у відповідних словах, що справді допомагають втілити духовне воління в Речовинність. Але це має відбуватися не надумано й штучно, а природно, як при диханні! Людина має дозріти до рівня свідомої особистості й завжди слідувати власним відчуттям природним шляхом, уникаючи всякого неприродного удавання. Відчуття помилково ототожнюють із чуттєвістю та проявами емоційності, а насправді ж через них проявляється людський дух. Відчуття, як певний духовний імпульс, пробуджують воління самого духу і спонукають його робити особистий вибір для подальшого втілення в конкретні діяння. Наші відчуття, концентруючись в форми певних думок, надалі знаходять своє відображення у відповідних словах. А людське слово наділено силою для втілення духовного воління в Речовинність.
Коли людина готується зробити важливий крок в житті, прагне допомоги, відчуваючи потребу в підтримці згори, вона звертається з щирою молитвою до Бога. Разом з цим також буде добре відчути зв’язок із Урайем — Служителем Волі Божої, що прокладає шляхи — і свідомо звернутися до нього з проханням. І це не порушує першої Заповіді, а є живою дією виконання людьми Закону, коли вони свідомо рухаються за струменями Божої Волі, яку спрямовують вірні Його Служителі. Наприклад, скористатися такими або ж своїми власними словами:

Урай-Раю, небесний Владарю,
О спрямуй дух мій прямо до Раю,
Темні хмари усі розжени 
Й путь для Світла і Дії звільни! 

Урай-Рай — той, хто звільняє простір (небо) для дії, нового подальшого сіяння, і врешті — для світла сонця і руху життя, без чого неможливо підготувати місце для сівби насіння Даждьбога.
Через відсутність ясних знань і втрату першоджерел існує плутанина, коли люди зліплюють в одне незрозуміле «сонячне створіння» і Дажьбога і Хороса-Ярила і Урайа.  Дуже стисло спробуємо тут розставити все по своїх місцях. Урай діє в променях великого Аса Пра-Творіння — Даждьбога (тобто того, що дає). Даждьбог сіє згори Зерна Можливостей, Насіння Життя, щоб воно мало змогу рости й розвиватися…
З ним також пов’язаний Хорос, що запалює світло всіх сонць Всесвіту на всіх рівнях та сферах буття. (Ярило — це лише мала Іскра Хороса, його відповідна до середовища проекція, як «оболонка», в якій він діє, запалюючи й живлячи відоме нам Сонце). Промені Світла від найвищих Вершин із Царства Божественного в сукупне Творіння спрямовує і передає ↑** Архангел Уриїл , якому служить Хорос, а Урай торує їм шляхи!…

^↑ [1] Благовіщення як підготовка для народження Ісуса Христа мало відбутися в особливий день земного року. Саме в ці дні відзначалася серед юдеїв Пасха. Колись у цей час юдейський народ набув свободу з єгипетського рабства під проводом пророка Мойсея. Цей народ, пізнавши Єдиного Бога, століттями готувався і дозрівав для того, щоби повести за собою до Богопізнання інші земні народи. Пройшовши через помилки шляхом страждання, він духовно пробудився для нового життя за Законами Божої Волі й став Богообраним, завдяки духовній зрілості й тузі за Світлом.
Саме в ці дні тисячу років потому вирішувалася його подальша доля, коли в цей народ прийшов Божий Посланець Ісус Христос, і люди самі мали обирати власну долю й путь відповідно до Закону свободи волі. Але Ісус був жорстоко вбитий у цей вирішальний час, саме на свято Пасхи. Він прийшов згори в той самий народ, куди до того вже був прокладений шлях, щоби Словом Істини зупинити поширення облудних ідей темряви серед духів людських, що вели до загибелі! Проте, колись обраний Богом юдейський народ, духовно занепав, відкинувши шлях до Істини, вбивши свого Спасителя, Сина Божого. Цей народ втратив зв’язок з Богом, відвернувшись від Його Світла, і тому перестав бути богообраним. Але незважаючи на спротив і всі атаки тьми, Ісус проклав шлях Сходження й Воскресіння до Світлих Садів Раю чистим і розвинутим людським духам!

На жаль, багато зі сказанного Сином Божим так і не змогли правильно зрозуміти ні апостоли, ні богослови старих і нових часів, тому найважливіші одкровення для майбутнього були хибно тлумачено, зокрема слова в Євангелії від Іоанна, що їх пов’язали зі сходженням згори на апостолів Духа Святого. Ісус знав, що його життя передчасно закінчиться насильницькою смертю, і він не встигне завершити свою задачу, тому він почав говорити про майбутнє словами: "…коли прийде Син Людський" , який стане для людей животворним "Утішителем", як "Дух Істини" (Ін.14:16–17).

Тобто Ісус сповістив, що після нього має прийти Імануїл, Божий Посланець, "Дух Істини" — втілений Дух Святий, який здійснить те, про що провіщав Ісус. Саме не "безтілесний" Дух, що "надихає", а особистість, Божий Посланець, такий самий, як Христос. Він так говорив: "І я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, — Духа Істини, якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає" (Ін.14:16–17). Саме ім’я Імануїл і означає "Бог, що перебуває з нами"!

"Коли ж прийде Утішитель, якого я пошлю вам від Отця, Дух Істини, який від Отця виходить, Він буде свідчити про мене" (Ін. 15:26). "Ще багато чого Я маю сказати вам, але зараз ви не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух Істини, то наставить вас на всю Істину; бо Він говоритиме не сам від себе, а говоритиме те, що почує, і звістить вам майбутнє. Він прославить мене, бо від мого візьме і провістить вам" (Ін. 16:12–14).
Провіщаний Імануїл має завершити Місію Ісуса, доповнити, сповістивши ще раз Слово Істини для людства, щоб воно змогло знайти шлях до Світла у вирішальний час остаточного Суду. І це здійснилося…

^↑* Ім’я Імануїл (Еммануїл, Імануель, Imánuel, עִמָּנוּאֵל) в перекладі з давньоюдейської означає «З нами Бог» (Або іншими словами: «Бог постав посеред нас»). Власне сам смисл його імені вказує, що він є одвічним Посередником людства з Богом. і саме тому зветься Сином Людським, будучи проявленням, уособленням Божої Волі — Святим Духом.

Імануїл є животворчею Волею Бога, Святим Духом, що породив Творіння, про якого є згадування у пророка Ісаї (7:14). Про нього як про Сина Людського є свідчення у пророка Даніїла (7:13-14; 8:17), Єзекиїла (1:26), а найбільше – в Апокаліпсисі (Одкровенні Іоанна) в першому розділі, де він названий як той, що сидить на Престолі: «…посеред семи свічників подібного до Сина Людського», і далі звучить: «Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!».
Ісус Христос, Син Божий, є уособленням Божої Любові, що панує в передвічній Божественній Царині…
Імануїл і Ісус єдині в Богові-Отці (як іпостасі Святої Трійці), і є лише Його особистісними проявами. Імануїл, Дух Святий — прояв Божественної Волі, а Ісус — прояв Божественної Любові.

Важливе зауваження: ототожнення Імануїла з Ісусом, яке, посилаючись на пророцтво Ісаї, зробив євангеліст Матвій (Мт.1:23), було ним зроблено помилково й лише за власною ініціативою, адже всі інші автори Євангелій такого висновку не давали, бо ж і сам Ісус ніколи не казав такого про себе, будучи єдинородним Сином Божим.
Цілком вичерпне й зрозуміле пояснення про Ісуса та Імануїла можна знайти в творі Абд-ру-шина «У Світлі Істини. Послання Ґрааля».

© Олександр Ладік. Київ. 10.04.2016