UA

СЛІДИ НА ПІСКУ

Я бачив сон чи то видіння, а може й справді наяву,
Немов крокую узбережжям по краю моря і піску,
І ніби попереду Вічність, позаду пройдене життя,
Сліди там всюди залишились — діянь важливих відбиття.
І чую голос я знайомий: «Поглянь уважно на сліди,
Чи бачиш там свої здобутки і непоправні помилки?»
Я бачу, дійсно, там відбитки неначе власних босих ніг,
І поруч з ними невідступно серед моїх іще одні.
«Чиї вони?», — питаю тихо. І чую відповідь: «Мої, —
Я помічник і друг твій вірний і голос совісті в тобі.
І з Волі Бога як наставник з тобою поруч був завжди,
Чи ти відчув в лиху годину, як ми разом крізь бурі йшли?
Й коли тобі здавалось часом, що лише морок навкруги,
Чи відчував, як хтось незримий тебе рятує із біди?»
«Але, мій ангеле-напутник, скажи тепер іще мені,
Чому, я бачу, що на стежці зникають іноді сліди,
Й єдині є від ніг відбитки, неначе свідки мовчазні?
Я так і знав, що були миті, коли я був на самоті,
У найгострішій скруті й болі ти полишав мене в пітьмі!»
«Ти помиляєшся, мій любий… тебе в руках я ніс тоді!»

© Олександр Ладік. Київ. 18.12.2015

Читайте також: ПСАЛОМ 90. «Покров Всевишнього»