UA

МАКОШІ ПІСНЯ *

В тиші вечірній зіроньки сяють,
Місяць уповні небом пливе,
Макош у місячнім сяйві співає,
Той, хто почує її, — оживе.

Ці співи линуть нитками світла,
В променях чистих прямо до нас,
Доля і щастя в них всього світу
Тчуться невпинно і повсякчас.

Ясність від Лади, палкість від Живи
Макош вплітає в пісню свою,
У світосяйних узорах рухливих
Співами творить живу течію.

Род як Володар Всесвіт тримає,
Сутнісну силу в Творіння ллючи,
Що її черпає із Чаші Ґрааля,
Різноманіття родів прядучи.

Жива породжує рух і горіння,
Рода проміння оживлюючи,
Сповнює світ незгасимим цвітінням,
Жаром Любові запліднюючи.

Лада спрямовує Води небесні —
Струмені Рода — між берегів,
Кристалізує Закони первісні
У рівновазі, красі й чистоті.

Жива і Лада зводять щомиті
З променів Рода сяйні мости,
Й далі спрямовують все розмаїття
В чашу, що спрядена із чистоти —

Макош підхоплює промені вищі,
З’єднує разом їх в прядку свою,
Співом мережки сплітає розкішні,
Наче чудесну вигадує гру!

І супроводжує духи на битви,
До перемоги вперед ведучи,
Людські спрямовує вгору молитви,
Сяйний покров з висоти даючи.

Божої Матері Макош є жрицею,
Втілює волю її споконвік,
Силу приймаючи з рук Пра-Цариці,
Тче нитки-співи, що живлять весь світ.

Дякуєм, Макоше, Мати Пречиста,
За всі дари та щедроти твої,
Як молоко із небес променистих
Ллються до нас безперервно вони.

Місяць на небі, зіроньки сяють,
Макош на крилах простертих пливе,
Пісні свої життєдайні співає,
Хто їх почує, той оживе!

© Олександр Ладік. Київ, 2015 (до свята Покрови). 

* Присвячено Макоші — великій сутнісній Володарці, через яку згори донизу проходять всі Творчі Світлі Нитки, що посилає в Творіння Божественна Пра-Цариця, Небесна Пра-Мати!
Стоячи поза всякою ієрархією, маючи свої живі «проекції» на вузлових пунктах Творіння, Макош є посередницею між сяючими Вершинами та Жіноцтвом. Стародавні міфи описували її, що вона тримає «ріг достатку» й виливає у світ із нього життєдайне молоко.
Макош є посередницею з найвищими царинами Творіння. Сприймаючи випромінювання Чистоти і Любові та з’єднуючи їх у собі в єдиний живий потік, вона сплітає з них Тканину всього Творіння, а з цим пряде і його долю. Для давніх слов'ян, які сприймали все крізь світ Природи, вона був Матір'ю всього світу (саме ім'я Макош означає «Мати пречиста»). У стародавніх Вавилонян вона називалася Астарта (а також Іштар), у єгиптян її знали під ім'ям Ізіда (Изис) і вшановували як Берегиню Жіночності й Родючості. Те, що деякі народи шанували її як богиню Місяця, пов'язано з ясним сріблястим світлом кола тієї високої таємничої сфери, де вона панувала. Та насправді Астарта діє дуже високо над Речовинним світом. Вона вважалась священною для всіх народів, які прагнули до чистоти Жіночності. Але її справжнього високого призначення не знав ніхто з людей.
У книзі про Крішну, який діяв як Божий Посланець в стародавній Індії (приблизно за 4 тис. років до н.е.) описується епізод, коли, розмірковуючи, він шукав шляхи звільнення людей із пітьми, від духовних пут. Астарта з'явилася Крішні, коли він досліджував випромінювання, в яких намагався пізнати переходи від Духа в Речовинність. Сповнена печалі Астарта повідала, наскільки люди викривили поняття «Чистота», з великим смутком вона повідала, що більше не знаходить зв'язку із земною жінкою…

© Олександр Ладік (картина створена на основі живопису Freydoon Rassouli та Лариси Міліної)

Читайте також: «Творча дія Живи, Лади й Рода»

Читайте: «На полотні Життя душа невпинно тче»

► ВЕСЬ СПИСОК ◄