UA

Як містерія святкова
В точно визначений строк
Сонце входить в нове коло —
В дивовижний поворот,
Де неначе помирає,
Щоб воскреснуть в силі знов
Переможцем світосяйним,
Несучи в собі Любов!

Коляда веде Ярило
Уперед новим шляхом,
Сповиває, як дитину,
Захисний дає покров.
У період перетворень
Він у поступі зросте,
Крок за кроком, поступово,
В сонце сяйно-золоте.

В серці кожного створіння
Мусить розгорітись жар
З животворного проміння,
Що несе наш Світоч в дар! *

© Олександр Ладік. Київ. 22.12.2019.

Саме так, як світло сонця поступово перемагає темну ніч, а весна і тепло має колись здолати спротив зими, усе справді живе, зібравшись на силі, має проторувати свій життєвий шлях крізь всі перешкоди. І тоді навесні почнеться переможний поступ життя!

ПОЯСНЕННЯ: 
Коляда навіть відповідно до імені, є тою, яка тче всі кола в речовинному світі. І тому саме Коляда творить шлях і Сонцю (Ярило), що в цей період перероджується в невпинному коловороті руху життя.
Слов'янська Коляда тотожна Гекаті, але ще точніше Коляда є уособленням на ніжчому рівні великої Гекати — величної Служительці Божої Волі, таємничої для людей сутнісній Володарці, яка торує в цьому світі всі шляхи, творить кола світового руху й відчиняє Брами Пізнання. Вона діє в трьох особах для трьох Світів, освітлюючи вхід та вихід смолоскипом Пізнання, в одній руці тримає ключі від всіх дверей, а в іншій — ножа для відрізання всього старого, гальмуючого… Дія Гекати охоплює так багато, що про неї варто писати окремо. Зокрема через свої уособлені проекції вона проявляється і в Коляді, коли також завершується старе і починається нове коло руху Землі навкруги Сонця, і коли природа готується до нових творчих звершень. Діючи як провідниця шляхами для всіх створінь, вона веде до будь-яких змін, відкриваючи нові шляхи поступу — саме через те, що проводить кожного своїм шляхом відповідно до його роду.
Древні слов'яни пізнавали її інакше, вони краще сприйняли дію Гекати в її уособлених проекціях — двох особах: у Коляді та Морені — як ту, що в певний час розкручує, пришвидшує рух, і ту, що іноді його уповільнює, «заморожує»… Тобто слов’янська Коляда є іншою іпостассю Морени. Згодом все перемішалося і Коляду пов’язали з Сонцем. У відголосках колишніх знань залишилися уривки дійсності. Коляда творить нове коло і для Сонця, яке від неї отримує певну щільну оболонку для нашого речовинного світу. Вона супроводжує Сонце його шляхом, утворюючи для нього коловорот. Вона також прядучи для них кола для поступу життєвим шляхом. Але Сонце належить до окремого роду, який пов'язаний із Хоросом…)

* Ця поезія в день зимового Сонцевороту з вдячністю присвячена вірному Служителю Хороса — тому, хто тримає в чистоті його світлий промінь — ельнару Х…**, який споконвіку є хранителем київської гори Хоровиця.
Цим віршем автор має за мету спрямувати думки людини й всю її вдячність за дар сонячного світла Єдиному Богу, а також одвічному Служителю Його Світла — Хоросу, що є справжінм Божим Світочем для всіх створінь.

Хорос — сонячне божество у пращурів європейських народів, а також його почитали в Древньому Єгипті. Саме ім’я Хорос, Хорс (Гор) означає того, хто є над усіма в небесній височині. І це відбилося в деяких древніх слов’янських словах, зокрема: «хор», «хоровод», «хороший», а також «гора».
Слов’яне також називали його Ярилом, підкреслюючи його ярий жар, і ототожнювали з сонячним диском.
Хорос — це особливий величний сутнісний Служитель Бога-Отця, що несе Світло в Творіння, де на кожній ступені має своє певне відображення, себто проекцію. Усе, що може бачити людське око, є лише відбитком від джерела Світла, адже все починається від Його життєдайних променів. Хорос запалює світло всіх сонць і зірок Всесвіту на всіх рівнях та сферах буття.
Ярило — це лише мала Іскра Хороса, його жива проекція, що являє себе у Сонці. Інакшими словами: Хорос є першоджерельною сутністю і тим світлим Володарем, що діє через Ярила і проявляється як відоме нам Сонце. Ярило є лише проявленням величного Хороса, як одна з його видимих нам оболонок для дії в більш щільному середовищі речовинного світу.
Сам Хорос підпорядкований Архангелу Уриїлу з Божественного Передвічного Царства, який саме через Хороса діє і передає в сукупне Творіння Світло від Бога-Отця.
При цьому промениста Божа Сила як могутнє всеохопне серцебиття ллється в Творіння для підтримки життя Всесвіту через Святий Ґрааль — єдиний вихідний пункт Творіння. Ґрааль як передвічна Чаша вбирає Божу Силу, щоби передавати її в нескінченному ритмі й в потрібній мірі Творінню та всім істотам…
Хороса також помилково ототожнюють з великим Асом Пра-Творіння — Даждьбогом (тобто тим, що дає). Між ними існує певна взаємодія, бо Даждьбог сіє згори Зерна Можливостей, Насіння всякого Життя, а отже все, що йде згори в царини Духовного і дальшого Творіння, проходить через руки Даждьбога, який відчиняє Брами також і для животворних потоків Світла, адже будь-який рух і життя можливі лише в силі й променях Світла…

Читайте також: «Зима. (Таїнства Снігової Королеви)»

Читайте також: «Гімн Хоросу!»

Читайте: «Урай-Рай»

Читайте: «Любов, що Всесвіт увесь живить»

► ВЕСЬ СПИСОК ◄